Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2015 р. м. Київ К/9991/5486/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року

у справі № 0670/584/11

за позовом Дочірнього підприємства «Радомишльський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс»

до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року, адміністративний позов Дочірнього підприємства «Радомишльський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» (далі - ДП «Радомишльський лісгосп АПК»; позивач) до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - Малинська МДПІ Житомирської області; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000282301/3 від 17 січня 2011 року та № 0000372301/3 від 17 січня 2011 року. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Малинська МДПІ Житомирської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ДП «Радомишльський лісгосп АПК» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 130-23/035-31124589 від 27 липня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282301/3 від 17 січня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 473 019,00 грн. (315 346,00 грн. - основний платіж, 157 673,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000372301/3 від 17 січня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 630 692,00 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 630 692,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 8-1.7, підпункту 8-1.15.3 пункту 8-1.15 статті 8-1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з безпідставним застосуванням спеціального режиму оподаткування у сфері лісового господарства при реалізації вирубаних дерев у вигляді деревини паливної соснової - колод, полін, сучків, хмизу, гілок тощо.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку в сфері лісового господарства, вважається діяльністю у сфері лісового господарства, а відтак передбачає і можливість включення до сільськогосподарських товарів також товарів, які не зазначені у групах 1-24 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) згідно із Законом України від 05 квітня 2001 року № 2371-III «Про митний тариф України».

Проте, із вказаними доводами погодитись не можна, зважаючи на таке.

Відповідно до пунктів 8-1.1, 8-1.6, 8-1.7 статті 8-1 Закону № 168/97-ВР спеціальний режим оподаткування може обрати сільськогосподарське підприємство, яке проводить підприємницьку діяльність, зокрема, у сфері лісового господарства.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1- 24 УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку-суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку-їх виробником.

За змістом підпункту 8-1.15.3 пункту 8-1.15 статті 8-1 Закону № 168/97-ВР для цілей статті 8-1 цього Закону термін «діяльність у сфері лісового господарства (лісництва)» застосується для позначення діяльності, пов'язаної з: а) залісенням, вирощуванням і доглядом за деревами або чагарниками чи вирубуванням дерев та/або чагарників; б) збиранням дикорослих грибів та ягід, інших дикорослих рослин, їх обробкою та консервацією.

При цьому Кабінетом Міністрів України постановою від 21 січня 2009 року № 23 затверджено Перелік видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Перелік).

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що для підприємств, які провадять діяльність у сфері лісового господарства, спеціальний режим оподаткування поширюється на операції, що здійснюються в межах видів діяльності, передбачених Законом № 168/97-ВР та Переліком, в результаті яких відбувається поставка сільськогосподарських товарів, що відповідають визначенню, наведеному в пункті 8-1.7 статті 8-1 Закону № 168/97-ВР.

А відтак, оскільки, як встановлено судами, позивачем здійснювалась поставка деревини паливної соснової (колод, полін, сучків, хмизу, гілок тощо), отриманої внаслідок життєдіяльності лісових ресурсів та їх обробки, що належить до групи 44 УКТ ЗЕД «Деревина і вироби з деревини, деревне вугілля» (код 4401 10 00 00) та не є сільськогосподарським товаром, який віднесено до груп 1- 24 УКТ ЗЕД, така діяльність має оподатковуватись у загальновстановленому порядку.

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області задовольнити.

Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.